Значення фізичних вправ

 

Значення фізичних вправ для людини

 

Фізична вправа – це м’язовий рух спеціальної спрямованості, який систематично та послідовно виконують для підвищення чи збереження рівня фізичного розвитку людини, його рухових можливостей, навиків, а також для оздоровлення і збільшення тривалості життя.

Вплив фізичних вправ на організм людини має дуже широкий спектр дії. Фізичні вправи збільшують силу, покращують координацію рухів, їхню швидкість, уповільнюють процеси старіння в організмі; під їхнім впливом укріплюється суглобово-з’язковий апарат, збільшується амплітуда рухів у суглобах. Як наслідок, підвищується рухливість хребта і грудної клітки, покращується постава. У процесі занять фізичними вправами збільшується сила і витривалість м’язів, розвивається їхня здатність до довільного напруження і розслаблення.

У тих, хто регулярно займається фізичними вправами, рухи стають економічними, гарними, спритними, покращується орієнтування у просторі, підвищується стійкість вестибулярного апарату, прискорюється рухова реакція.

Інтенсивні фізичні навантаження пригнічують, а помірні – стимулюють секреторну і всмоктувальну функції шлунково-кишкового тракту. Тому, в першому випадку апетит погіршується, а в другому – покращується. Помірні фізичні навантаження стимулюють вуглеводну, білкову й пігментну функції печінки, підвищують тонічну активність м’язів кишківника, жовчного міхура, укріплюють м’язи живота.

Заняття фізичними вправами посилюють обмін речовин. Це сприяє виведенню з організму кінцевих продуктів обміну. Потові залози починають інтенсивніше функціонувати, що допомагає знизити навантаження на нирки.

При надлишковій вазі під впливом фізичних вправ нормалізується жировий обмін, зменшуються жировідкладення.

Ефект від систематичних занять фізичними вправами виражається в підвищенні стійкості організму до низки несприятливих чинників (гіпоксії, перегрівання, деяких промислових отрут, проникаючої радіації). Під впливом тренувань життєва ємність легень і еластичність легеневої тканини збільшуються, дихання стає рідшим (до 12–14 екскурсій на хвилину), ритмічним і глибшим, що зумовлює зниження розходу енергії на роботу дихальних м’язів, сприяє більшому насиченню артеріальної крові киснем.

Під впливом оптимального фізичного тренування серце і судини укріплюються, збільшується витривалість серцевого м’яза. У спокої у тренованих людей спостерігається економізація серцевої діяльності та кровообігу, частота серцевих скорочень у них значно нижча, ніж у нетренованих. Наслідком цього є деяке збільшення об’єму серця, потовщення серцевого м’яза, підвищення його сили, збільшується серцевий викид. Серце починає працювати економніше, підвищується коронарний резерв, покращується периферійний кровообіг. Вважають, що фізична активність затримує розвиток коронарного атеросклерозу після 40 років, зменшує вірогідність виникнення хвороб серця та судин.

У теорії фізичного виховання найбільш науково-обґрунтована і ефективна для практичного застосування класифікація фізичних вправ за ознакою їхнього переважного впливу на прояв і розвиток рухових якостей.

1. Силові вправи – виконання рухових дій з подоланням підвищеного опору (присідання зі штангою, підтягування).

2. Швидкісно-силові вправи – виконання рухових дій, що вимагають прояву великих зусиль за якомога коротший час (стрибки, метання).

3. Вправи, що вимагають прояву бистроти – короткочасне виконання відносно простих за координацією рухів з максимальною швидкістю (біг на 30, 60 м; імітація серій ударів у боксі).

4. Вправи на витривалість – тривале виконання рухових дій без перерви для відпочинку або їхнє повторне виконання до втоми (біг, плавання, ходьба на довгі дистанції, біг на лижах, присідання або віджимання до втоми).

5. Вправи на спритність – виконання складно координаційних гімнастичних вправ, виконання вправ із незвичних положень, виконання відносно простих за координацією рухів у змінних умовах довкілля чи ліміту часу.

6. Вправи на гнучкість – виконання рухів у різних суглобах з якомога більшою амплітудою.

7. Вправи на рівновагу – виконання вправ на обмеженій площі опори, на рухомій або підвищеній опорі.

8. Вправи, що вимагають комплексного прояву різних рухових якостей.

Наприклад, гра в баскетбол.

За потужністю енергообміну фізичні вправи поділяють на вправи максимальної, субмаксимальної, великої і помірної потужності.

1. Вправи максимальної потужності – це рухи, які виконують з максимальною інтенсивністю і тривалістю до 20–22 с. Прикладом є спринтерські дистанції в циклічних видах спорту.

2. Вправи субмаксимальної потужності – рухи, які виконують упродовж від 22–25 с до 3–4 хв з біля граничною для відповідної тривалості інтенсивністю. Прикладом є біг на 200, 400, 800, 1 500 м у легкій атлетиці.

3. Вправи великої потужності – рухи, які виконують з середньою інтенсивністю впродовж від 4–5 до 30 хв (біг на дистанціях від 2 000 до 10 000 м, плавання 800 та 1 500 м).

4. Вправи помірної потужності – вправи тривалістю понад 30 хвилин.